Кібербезпека
Користуватися інтернетом нині можуть не лише дорослі, а й діти. «Всесвітня павутина» допомагає хлопцям та дівчатам навчатися, спілкуватися з друзями, стежити за різними подіями і розважатися. Але крім користі, мережа Інтернет несе й реальні загрози, з якими навіть доросла людина не завжди може самотужки впоратися.
Кібербулінг – це цькування, образи чи погрози, які лунають на адресу дитини за допомогою засобів електронної комунікації (повідомлення у соціальних мережах, миттєві повідомлення, електронні листи, СМС).
Кібергрумінг, або онлайн-грумінг – це вид сексуального насильства проти дітей в інтернеті. Шахраї реєструються в соцмережах під виглядом підлітків, «входять» у довіру до своїх ровесників, щоби отримати від них інтимні фото чи відео, а потім шантажують, аби здобути ще відвертіші матеріали, гроші чи взагалі змусити до особистих зустрічей в офлайні.
Хоча булінг (цькування) та кібербулінг часто між собою пов’язані, але від останнього залишається цифровий слід – записи, які можуть стати доказами для припинення цькування чи покарання кібербулера. Люди, які стали жертвами будь-якої форми насильства, включаючи булінг, кібербулінг чи кібергрумінг, мають право на справедливість та притягнення кривдника до відповідальності.
Яким буває кібербулінг?
Суперечки (або флеймінг) – обмін невеликими образливими, емоційними або гнівними меседжами.
Тролінг (нападки, постійні виснажливі атаки) – це коли на телефон, вайбер, месенджер, інстаграм або вотсап надходить багато повідомлень образливого характеру.
Самозванство, втілення у певну особу – коли особистий акаунт зламано й відбувається поширення з нього фейків, закликів, погроз, неправдивої чи образливої інформації.
Фішинг – відстежування через Інтернет необережних користувачів, які повідомляють інформацію про місце проживання, де навчаються, чим займаються, де бувають, з ким зустрічаються. Злочинець отримує інформацію про час, місце й усі необхідні умови здійснення майбутнього нападу.
Зламування особистих сторінок в Інтернеті та крадіжка приватних даних, фото або відео. Це може перерости у шантаж чи оприлюднення особистої інформації задля знущання.
Переслідування (або сталкінг) – небажане нав’язування, можливі подарунки, домагання.
Ошуканство – видурювання конфіденційної інформації та її розповсюдження, отримання персональної інформації (текстів, фото, відео).
Відчуження (остракізм), ізоляція – ігнор, внесення акаунту до бану або чорного списку групи, чату, форуму.
Хепіслепінг – зйомка смішних та цікавих, на свій погляд, відео “для розваг” та поширення в мережі.
Основним двигуном кібербулінгу є анонімність. Люди можуть дозволяти собі все, коли їх не бачать, не чують і не знають, хто вони є.
Особливо можуть постраждати діти, які не мають великого бажання ділитися з дорослими всім, що їх бентежить.
Як не стати жертвою кібербулінгу та кібергрумінгу:
– пароль до акаунтів та профілів має бути складним, його необхідно періодично змінювати і в жодному разі не передавати іншим;
– не поспішайте виплескувати свій негатив у кіберпростір;
– не думайте, що інтернет збереже вашу анонімність;
– обов’язково порадьтеся з тим, кому довіряєте, якщо вас щось неприємно вразило, зачепило або засмутило;
– у неприємних ситуаціях виходьте з групи, блокуйте певні номери або змінюйте власний;
– не спілкуйтеся або припиніть спілкування з підозрілими акаунтами чи закритими сторінками;
– не поширюйте відверті фото та відео – ви не зможете потім контролювати те, що може трапитися з цією інформацією у майбутньому. А також самі не просіть поділитися подібними матеріалами, адже це хтось може використати проти вас;
– блокуйте надходження шкідливої інформації через служби підтримки сайтів;
– у випадках, якщо зазнаєте кібербулінгу чи кібергрумінгу, звертайтеся за допомогою до того, кому довіряєте.
Що ж робити, якщо ви стали жертвою кібербулінгу чи кібергрумінгу?
1. Зберегти свідчення факту кібербулінгу.
2. Видалити сторінку із соціальних мереж.
3. Звернутися до правоохоронних органів.
4. Якщо є зміни поведінкового та емоційного стану – звернутися до психолога.
Збережені свідчення – листування, коментарі, відеоматеріали стануть вашими доказами у справі, яку відкриють правоохоронні органи. І тоді агресора можуть покарати: відповідно до закону, накладуть штраф або призначать громадські роботи.
Всі особи, які стали жертвами чи свідками кібербулінгу, можуть звернутися за допомогою:
● Національна дитяча «гаряча» лінія: 0 800 500 225 або 116 111 (безкоштовно з усіх мобільних).
● Національна поліція України – 102;
● Контакт-центр безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103;
● Освітній омбудсмен – 03058, м. Київ, відділення поштового зв’язку 58, а/с 48, телефон: 095 143-87-26, email: ez@eo.gov.ua
Пам’ятайте! Якщо Ви стали жертвою, вас ніхто не засудить. Вам допоможуть. Бережіть себе в інтернеті та поза ним!
